ДПА правознавство (1-6 завдання)

Конкурс учнівських проектів "7 кадрів".

Центр українського колориту.

Пейзажі та архітектурні пам’ятки людства чарують своєю красою, але хто міг подумати, що подібні дива близько! Нещодавно ми відвідали мальовниче СМТ - Петриківку і були вражені красою творінь українських чарівниць та чарівників. Побутові вироби, жіночі прикраси та прості сувеніри на згадку - вражають не лише різноманітністю, а й тонкою, філігранною роботою майстрів!

 Родзинкою маленького СМТ є унікальний та неповторний петриківський розпис, який у 2013 році був включений до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО! Відвідавши маленький та непримітний музей у самому містечку, ми зрозуміли повноту значення виразу "матеріальна культура". Усі картини, вироби, панно розкривали всю сутність української душі та колорит нашої країни. Переступивши поріг музею, ми відчули гордість за нашу Батьківщину та людей, яких вона породила!

          Музей містить не лише історію петриківського розпису, а також знайомить нас з життям наших пращурів. Для цього в музеї виділений окремий "куточок", який заповнений всім хатнім начинням давніх українців: тут тобі і старовинні скрині, різноманітні глечики, кошики, знаряддя праці.

            З давніх-давен, в кожній українській хаті весь посуд та побутові речі були прикрашені такими чудовими, делікатними орнаментами, та, власне, самі українські хати жителі прикрашали квітами, різноманітними візерунками.

Невідомо, коли саме сформувалися традиції розпису та їхні особливості в різних регіонах. Немає детальних історичних згадок про петриківський розпис до початку XX століття, коли ним зацікавився етнограф Дмитро Яворницький з Катеринослава. За його дорученням молода художниця Євгенія Евенбах збирала та перемальовувала зразки народної творчості Катеринославщини у двох експедиціях 1911 і 1913 років, зокрема стінописи. Ці знахідки лягли в основу виставки в Петербурзі 1913 року. Саме цей рік і вважають роком першої фіксації петриківського розпису.

       Яскраві барви петриківського розпису оповили весь музей: яке різноманіття робіт, технік...

            У петриківському музеї, окрім розпису, намагаються не забути про інший символ українського етносу - ляльку-мотанку.

           

Та цей дивовижний розпис має цікаві рекорди.

В селі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, що колись мало назву Петриківка, створили найдовший в Україні петриківський розпис. Паркан одного з місцевих підприємств відтепер прикрашатиме традиційний український орнамент. Представник Книги рекордів України Лана Вєтрова зареєстрували новий рекорд — петриківський розпис довжиною 218 метрів та загальною площею 273,5 квадратних метрів. Попередні рекорди були встановлені у Петрівцях Дніпропетровської області та на військовій базі "Азову" — 122 та 133 метри відповідно.

Після захопливої екскурсії нас запросили на майстер - клас до петриківського майстра з розпису, який допоміг нам створити таку красу.  Щоб створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно оволодіти чотирма типами мазка, традиційно званих «гребінець», «зернятко», «горішок» та «перехідний мазок». Опанувавши їх, ви зможете побачити якими яскравими візерунками  розквітнуть квіти Петриківки.

Ми наполегливо радим усім відвідати цей мальовничій куточок нашої прекрасної України. Саме в таких місцях відчуваєш насправді хто ти, і яка прекрасна наша батьківщина. Це найбільше відчувається в центрі українського колориту!  Тож дійсними є слова Юрія Кочубея                                               " Петриківку треба "читати" душею - бо писана від душі й передається від серця до серця, з покоління в покоління українців".

Над проектом працювали: Коваль Марія, Зубкова Анастасія, Голуб Владислав.

Фото Зубкової Анастасії.

Сім нот та дві тональності мого життя

           Музика, як на мене, це спосіб вираження власних почутів, думок, емоцій через клавіши чи струни музичного інструменту. Тільки-но уявити, що музичний лад – це лишесь сім нот. До, ре, мі, фа, соль, ля, сі але не можливо навіть й половини пригадати того, що існує у цьому світі з такої, на перший погляд, невеликої кількості нот. Скільки із них написано пісень різноманітних за темою та музичним жанром, скільки існує розмірів, ритмів. І кожна пісня звучить іншакше, адже кожен автор вкладає у цей шедевр всі тонкощі своєї душі. І одні й ті ж самі ноти, матитимуть різноманітне і специфічне звучання на струнних, клавішних і духових інструментах. Музика пройшла так би мовити власний еволюційний період. Адже за часів Моцарта, Баха, Шопена композитори створювали етюди, невелички п`єси, ноктюрни, опери, сонати. А зараз у людей дещо інши погляди на музичні напрями. За останній час з`явилося багато різноманітних стилів. Таких як: реп, хіп-хоп, панк, метал, блюз та багато інших.

В моєму житті музика посідає дуже вагоме місце. Ще змалку батьки віддали мене до музичної школи. Там я вчилася танцювати, співати та грати на фортепіано. Той час був найпрекраснішим у моєму житті. Чудові викладачі, які з любов`ю ставилися до своєї роботи. Саме завдяки цьому закладу, я вперше вийшла на сцену та заспівала, переборюючи страх виступу перед чималою аудиторією. Я знаходилась у чудовому колективі, де мала хороших приятелів та мала позитивних духовний розвиток. Як і в будь-якої людини були як мажорні, так і мінорні події. Були взлети і падіння, були перемоги і поразки.

         Найкращими друзями у школі були Аня і Іра. І до речі після школи вони продовжии своє заняття музикою і зараз навчаються у музичних закладах. І я вважаю, що нереально круто займатися справою, що тобі до душі.

        Але це не просто школа музики, це школа життя. Там я вперше вчилася якоїсь самостійності, знаходження спільної мови з людьми і всього необхідного для соціального життя. Роль вчителів була найвагомішою. Найулюбленішими були викладачі сольфеджіо та музичної літератури. Ось вони чудові і життєрадісні Кучеренко Тетяна Олексанлрівна і Стаднік Наталія Сергіівна.

Завжли любила їх підхід до роботи, увага до кожного учня індивідуально. Для більшого розуміння певної інформації, нам додатково демонстрували різноманітні опери, давали цікаві факти про композиторів. Це не тільки викликало певну зацікавленість до предмету, а й розвивало увагу, пам’ять.

Для більшого залучення молоді в школі створювали рок-гурти. Найбільш відомим у нашій школі є гурт «Дефіцит». Зараз вони є дуже популярними на території нашої Дніпропетровської області. У цей скрутний для країни час, вони влаштовують благодійні концерти, для допомоги воїнам АТО. І не можу не сказати, що соліст гурту –  Руслан Яременко був учасником шоу «Україна має талант 7».

Тож, на завершення моєї розповіді скажу, що музика, то магія, яка відкриває у людини другий подих. Музика – такий же вірний товариш людині як і книга, адже дає всеосяжний розвиток і духовне задоволення. І займаючись улюбленою справою, можна знайти однодумців або просто хороших приятелів, що займаються з тобою однією справою.

Мій випускний. Скільки сльоз було пролито, бо так прикипіла душа до цієї теплої музичної атмосфери...

Це наш хор «Пори року». Ми часто їздили на різноманітні конкурси. А це фото із конкурсу в Дніпропетровську, де ми зайняли друге місце.

 І як підсумок, музика і справді один із проявів вираження власник почуттів та думок. Це сворідний спосіб спілкування який вносить у моє життя безліч різнокольорових барв. І на мою думку, людина має розвиватися в різноманітних аспектах, пройти свій власний шлях еволюції, як зробила це музика...

Автор проекту та фото учениця 11-Б класу  Валентина Філіпенко